ОБВ’Я́ЗУВАЛЬНИК, а, ч. Той, хто обв’язує що-небудь. Обв’язувальник, який працює в парі з окулірувальником, зразу ж обв’язує заокуліровану дичку (Сад. і ягідн., 1957, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 475.