ОБГАНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБІГНА́ТИСЯ, обжену́ся, обжене́шся, док.
1. від кого — чого і без додатка, розм. Боронитися, захищатися, відганяючи від себе. Петрій виглянув крізь вікно і побачив свого вчорашнього товариша.., що обганявся довгою хворостиною від пса (Фр., V, 1951, 51); Одного осіннього надвечір’я просто не можна було обігнатися від мух (Вільде, Сестри.., 1958, 9); * Образно. Хай пробачить читач за екскурси в минуле, але ж ніяк мені від них обігнатися (Козл., Сонце.., 1957, 11).
2. чим. Внаслідок певних причин обмежуватися, задовольнятися малим, незначним. Цензор викине конче статтю. Може й викине, побачимо, хоч там знов-таки нема мене, я лиш обганяюся, як і скрізь, загальними гадками (Коцюб., III, 1956, 179).
◊ Не обжене́шся біди́ — будеш мати багато неприємностей, горя, клопоту. — Будь обережний, бо не обженешся біди, — пошепки порадила Гафійка (Юхвід, Оля, 1959, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 476.