ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Якість за знач. обдаро́ваний 2. Скульптор відчув раптом, .. як уміння і обдарованість знову повертаються до нього (Гончар, Новели, 1954, 102); Природна обдарованість людини розкривається з усією повнотою лише на грунті життєвого досвіду в процесі суспільної діяльності (Ком. Укр., 1, 1961, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 481.