ОБДМУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБДМУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех. Те саме, що обдува́ти 2. — Я ж її [хату] сама й мастила, й вигладжувала, пилочок обдмухувала. (Коцюб., І, 1955, 123); Кукса.. вийняв пістолета і почав його обдмухувати з усіх боків (Кучер, Трудна любов, 1960, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 483.