ОБДУ́МАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обду́мати. Кожне слово у Назара було зважене, кожна думка, мабуть, заздалегідь обдумана і виношена (Збан., Переджнив’я, 1955, 127).
2. у знач. прикм. Який є результатом обмірковування, обдумування. Люблю я молодість безумну, І тиск, і радість многошумну, І дам обдуманий наряд (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 25); Треба, щоб кожний.. обирав собі такий напрям у дальшому навчанні, який несхибно вивів би молоду людину на.. шлях обдуманий, омріяний, творчий і радісний (Вол., Місячне срібло, 1961, 295).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 484.