ОБДУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. обду́рювати. [Петро:] От і починаються.. ошукування та обдурювання, торгування людьми, перепродування всього святого!.. (Мирний, V, 1955, 159); Дзенькіт і бренькіт [на торжку], цокотіння й бубоніння, ..а над усім — брехні, обдурювання, крутійство (Загреб., Диво, 1968, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 484.