ОБЕЗДУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЕЗДУ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех., рідко. Позбавляти сміливості; обезволювати, обезвладнювати. Ленько чув вистріли і задрижав [затремтів] також. Вони обездушили його до решти (Фр., VIII, 1952, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 486.