ОБЕЗКРО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗКРО́ВИТИ, влю, виш; мн. обезкро́влять; док., перех.
1. Робити безкровним (у 1 знач.); знекровлювати; // Робити дуже блідим внаслідок утрати або відпливу крові. Дмитро бачить, як несподівана новина обезкровлює обличчя Тура (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 781).
2. перен. Завдаючи певних утрат, робити слабим, знесиленим; послаблювати, знесилювати. А громадянська війна 1918-1920 років надзвичайно посилила розорення країни, затримала відбудову продуктивних сил її, обезкровила найбільше саме пролетаріат (Ленін, 32, 1951, 309); // військ. Підривати боєздатність, завдаючи втрат особовому складові. Кутузов наказав військам відходити на схід, продовжуючи в боях виснажувати і обезкровлювати противника (Іст. УРСР, І, 1953, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 487.