ОБЕЗЧЕ́ЩЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обезче́стити. У "Наймичці" Карпенко-Карий змалював долю обезчещеної багатієм дівчини (Життя Саксаганського, 1957, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 488.