ОБЕЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́є, док., діал., зневажл. Здуріти. — Що з Толькою Турбаєм діється, того й сам дідько не розбере. Просто обеленів, та й годі (Руд., Остання шабля, 1959, 487); * У порівн. Подивився Гус на па́пи Та й вийшов з палати!.. "Побороли! побороли!.." — Мов обеленіли. "Автодафе! автодафе!.." Гуртом заревіли (Шевч., І, 1963, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 488.