ОБЕРЕ́ЖНЕНЬКО, присл., розм. Дуже обережно. Обережненько взявши їх попід руки, неначе не посадив, а поодносив їх на стільці (Н.-Лев., III, 1956, 78); Марійка обережненько дорікнула Оксані: — Дурненька! Ну, чого ти? (Головко, І, 1957, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 489.