ОБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРА́ТИ, оберу́, обере́ш, док., перех.
1. Виділяти, відбирати за якою-небудь ознакою. Серед командирів батальйонів уже давно виробився зухвалий гвардійський звичай — заздалегідь обирати пункти, ще зайняті ворогом, під свої майбутні КП (Гончар, III, 1959, 362); Його обрали за об’єкт розваги, як приблудне собаченя, кішку або підбитого птаха (Ю. Янов., II, 1954, 59); Вони обрали місце, щоб сидіти проти сонця (Гур., Друзі.., 1959, 111); // Надавати перевагу комусь, чомусь перед ким-, чим-небудь іншим. — Оце і твоя пора прийшла, доню! Гляди ж, се на весь вік, Катре! Гляди, кого обираєш (Вовчок, І, 1955, 199); Окрилене серце! Не тільки пілоту Потрібне воно у дзвінкій висоті, — Ні, всім, щоб хорошу робити роботу, Важкі обирати у світі путі (Бичко, Вогнище, 1959, 18).
2. ким, на (в, за) кого, до чого, в що, з інфін. і без додатка. Призначати, виділяти голосуванням для виконання яких-небудь обов’язків. К. А. Тімірязєва обирають дійсним членом Комуністичної академії (Вісник АН, 8, 1949, 64); Кобзар оповідав про те, як воліли козаки не обирати в гетьмани джуру Хмельницького, бо той — шляхтич (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 466); На всіх зборах Петра завжди обирали до президії (Багмут, Щасл. день.., 1951, 66); Увечері на комсомольських зборах обирали представника від шкільної молоді вітати обласну партійну конференцію (Донч., V, 1957, 487); Громада обрала головою одного багатого чоловіка (Н.-Лев., II, 1956, 108); — Мета зборів — обрати правління, голову колгоспу (Вишня, І, 1956, 442).
3. рідко. Те саме, що оббира́ти 1 — 3. Марія сідала біля коша з картоплею і обирала її цілу гору (Тудор, Народження, 1941, 73); Хима виймає з пазухи хусточку, обирає сльози (Коцюб., І, 1955, 88); Той тузами обирав Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата (Шевч., І, 1963, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 501.