ОБКИ́ДАТИСЯ1 див. обкида́тися1.
ОБКИ́ДАТИСЯ2 див. обкида́тися2.
ОБКИДА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся, недок., ОБКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Обкидати себе чим-небудь. Обкидатися снігом.
2. перев. док., чим і без додатка, розм. Те саме, що обзавести́ся. Обкидався трохи хазяйством.
3. тільки недок. Пас. до обкида́ти1.
ОБКИДА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, недок., ОБКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Обхоплювати, оточувати себе чим-небудь з усіх боків. * Образно. Передній танк спотикнувся після мого пострілу. Обкидався димом (Ю. Янов., І, 1958, 323).
◊ Не обки́даєшся ді́ла (турбо́т і т. ін.) — велика кількість різних справ, турбот. — У мене, може, свого діла не обкидаєшся: щодня за вас, чортів, у волость тягають (Мирний, III, 1954, 23).
2. тільки недок. Пас. до обкида́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 511.