ОБКЛЕ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКЛЕ́ЇТИ, е́ю, е́їш, док., перех.
1. Клеючи, наліплювати щось по поверхні чого-небудь. Марія наділа халат, і вони почали обклеювати шибки на веранді, у вікнах, кладучи навхрест паперові стрічки на скло (Кучер, Чорноморці, 1956, 34); Олеся звеліла обклеїти залу білими шпалерами (Н.-Лев., III, 1956, 212).
2. техн. Очищати рідину від побічних домішок додаванням клейкої речовини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 513.