ОБКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкре́слити. Текст поеми ["Сон"] в альбомі "Три літа" був майже весь підкреслений або обкреслений жандармським олівцем (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 170); // обкре́слено, безос. присудк. сл. Помахом олівця обкреслено статтю, яку "неодмінно треба почитати" (Гончар, Тронка, 1963, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 514.