ОБКРО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКРОПИ́ТИ, оплю́, о́пиш; мн. обкро́плять; док., перех. Кропити з усіх боків. — Два ченці мене святою водою обкроплюють (Кв.-Осн., II, 1956, 100); Я убрав його [вінок] зірками І росою обкропив. Що змарніло, те квітками Я новими поновив (Черн., Поезії, 1959, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 515.