ОБЛАСНИ́К, а́, ч., рідко,
1. розм. Працівник, діяч обласного масштабу; // Особа, яка добре знає місцеві умови.
2. Прибічник обласництва.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 520.