ОБЛЕ́СНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що обле́сливий. Облесний люд колись в околі Його за смілість вихваляв (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 143); Облесний бабин голосок залазив Насті в душу (Кач., Вибр., 1953, 170); Директор змінив маску. З обличчя спливла облесна чемність, і воно стало якимось більш людським (Вільде, Троянди.., 1961, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 521.