ОБЛЕ́СНО, рідко. Присл. до обле́сний. Всі вітаються з ним сердечно і облесно і не дорікають йому в очі за те, що припізнився (Черемш., Вибр., 1952, 104); — Що тобі, дочко моя? — облесно звернувся до неї отець. — Чому так рано? — Мати моя померли. Ховати треба (Цюпа, Назустріч.., 1958, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 522.