ОБЛИЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛИЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех., буд. Покривати поверхню чого-небудь шаром іншого матеріалу для надання йому міцності або для оздоблення. Зовні будинки [в Казахстані].. прикрашають.. ліпними карнизами і пілястрами, а подекуди облицьовують азбестовими плитами (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 40); * Образно. Цупкі, русяві волосинки, як висмикана щітка, облицьовували його привітну подобу (Досв., Вибр., 1959, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 525.