ОБЛИЧКО́ВАНИЙ, а, е, буд. Дієпр. пас. мин. ч. до обличкува́ти. Уява малювала трагедію, що відбувалася не тільки в домні, а й у тій обличкованій білими кахлями, просторій і світлій кімнаті (Загреб., Спека, 1961, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 525.