ОБЛУ́ДНИК, а, ч. Нещира, лицемірна людина. Оті всякі пузатенькі демократи — облудники. Дурили й дурять просту, наївну людину (Ковінька, Кутя.., 1960, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 530.