ОБЛУ́ДНО. Присл. до облу́дний. Захисники буржуазного ладу облудно твердять, ніби марксистсько-ленінський аналіз головних суперечностей капіталізму вже застарів, заперечують закономірність переходу людства від капіталізму до соціалізму (Ком. Укр., 3, 1969, 52); Руські люди говорили правду — вони хотіли тільки миру й дружби з ромеями. Ромеї ж клялись облудно — вони й не думали забиратись з берегів Руського моря (Скл., Святослав, 1959, 131); Суліман дивився на неї своїми оксамитними очима і, як звичайно, облудно посміхався (Вільде, Сестри.., 1958, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 530.