ОБМА́ЗКА, и, ж.
1. Дія за знач. обма́зати, обма́зувати. І, замісивши [глину] з кізяком, Як для обмазки хати, Зліпив [бог] Адама й під тинок Поставив просихати (Сам., І, 1958, 249).
2. Речовина, якою обмазане або обмазують що-небудь. Скромніше виглядає інтер’єр.. хати, в якій стіни вкриті тонким шаром обмазки і побілені (Дерев. зодч. Укр., 1949, 15); Трипільці вирощували пшеницю, просо, жито і ячмінь, про що свідчать знахідки обгорілих зерен в посудинах та їх відбитки в глиняній обмазці жител (Наука.., 2, 1965, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 533.