ОБМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМА́ЗАТИ, ма́жу, ма́жеш, док., перех.
1. Покривати, намазувати поверхню чого-небудь якоюсь в’язкою, липкою і т. ін. масою, речовиною. Я мов досвідчений лікар, що, в кубку підносячи дітям Прикрий напій полиновий.., Спершу обмазує вінця густим нерозсиченим медом (Зеров, Вибр., 1966, 152); З одного куща випурхнув дрізд. Він був такий чорний, наче його обмазали шевською смолою (Донч., V, 1957, 67); Старенька жінка виходила в сад обмазувати глиною молоді стовбури (Шиян, Переможці, 1950, 84); // розм. Забруднювати кого-, що-небудь якоюсь речовиною. Шибки б’є [хуліган], двері ламає, дітей обмазує в чорнило (Ю. Янов., І, 1954, 26); Таскають [гуси] грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір’я посіріло. Обмазали кругом — і трохи галас стих (Греб., І, 1957, 44).
2. Покривати стіни та інші частини будівлі шаром глини. Вона рук не жаліла, обмазуючи та обліплюючи хату, щоб і холод не заходив зимою (Мирний, III, 1954, 21); — Заходився пересипати повітку, — пошити ще сніпками та обмазати, то й готова буде (Коцюб., І, 1955, 50); Мати поле, мати в’яже, Дочка й хати не обмаже! (С. Ол., Вибр., 1957, 316).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 533.