ОБМА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Махаючи чим-небудь, обвівати струменем повітря. Рузя обмахувала лице зеленою гілкою райдерева (Н.-Лев., І, 1956, 197).
2. Легкими помахами очищати що-небудь від пилу, снігу і т. ін. Обмахувати чоботи віником; // Швидко й легко проводячи по чому-небудь, збивати з нього пил, сніг і т. ін. Обмахувати сніг з чобіт; // Махаючи чим-небудь, відганяти (мух, комарів і т. ін.). Буланий.. мотнув головою.. і почав обмахувати хвостом уїдливих мух (Мирний, І, 1954, 267); Почала Ряба мотати хвостом, гедзів обмахувати (Донч., VI, 1957, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 535.