ОБМА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМА́ЦАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Мацати, щупати з усіх боків, по всій поверхні. Андрій бігав од саней до саней, обмацував дерево (Коцюб., II, 1955, 35); Мати.. кинулась до сина, обмацуючи його руки, ноги, голову (Шиян, Гроза.., І956, 88); Остап обережно обмацав те, на чому лежав (Коцюб., І, 1955, 351); Анрі-Жак.. обмацав язиком середину рота (Ю. Янов., II, 1954, 52); * Образно. Зеленими безконечними вусиками він [хміль] обмацував і сповивав кожну цеглину (Донч., II, 1956, 61).
2. перен. Уважно обстежувати, пильно оглядати. Олов’яні очі обмацали руді Тимкові чоботи (Тют., Вир, 1964, 343); Жовті кружала від кишенькових ліхтарів швидко обмацали стіни, чемодани, кишені (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 30).
◊ Обма́цувати (обма́цати) очи́ма (по́глядом і т. ін.) — пильно оглядати. На ганку вже стояв Антон Кужель і допитливо обмацував очима прибулих (Панч., І, 1956, 315); Володимир Вікторович глянув Олексієві у вічі, обмацав усього хлопця одним поглядом (Логв., Літа.., 1960, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 535.