ОБМУРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмурува́ти. По цей бік муру канал уже був закінчений і обмурований (Смолич, І, 1958, 78); Понад річкою шосе було обмуроване мурованою кам’яною стіною (Н.-Лев., II, 1956, 410).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 544.