ОБНИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Обходити скрізь, оглядаючи кого-, що-небудь, шукаючи когось, щось. Сергій-оператор.. неповагом кружляє довкола клубу, обникує, оглядає його то з фасаду, то з причілка (Гончар, Циклон, 1970, 132); Тимко з Марком обникали весь хутір, але квартири не знайшли (Тют., Вир, 1964, 467).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 545.