ОБНО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБНОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док., розм.
1. тільки 3 ос. Ставати від носіння звичним, зручним (про одяг, взуття і т. ін.). Вона з самого ранку одягла нову, що не обносилася ще на ній, шкільну форму (Вільде, Повнол. діти, 1960, 27); * Образно. — Запаніла наша Галя, — хвалився Грицько матері.. — Молода ще, — одказала на те Настя. — Занову [поки нове] ситце на кілочку, обноситься — обійдеться (Мирний, IV, 1955, 138).
2. тільки док. Зносити, порвати свій одяг, своє взуття. — До тебе прохання — купити їм халати і гумові чоботи. Обносились зовсім, одне рам’я висить (Тют., Вир, 1964, 130); Мій тесть мріяв і приодягтися, бо за час війни добре-таки обносився (Мокр., Сто.., 1961, 64).
3. тільки недок. Пас. до обно́шувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 547.