Що oзначає слово - "оболонка"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ОБОЛО́НКА, и, ж.

1. Те, що покриває або окутує, оповиває що-небудь зовні, з поверхні. Зверху над деревами стоять в оболонках із срібного туману хрести на дзвіницях та церквах (Вас., Опов., 1947, 33); Дуб.. густо сипнув жолудями — тугими, теплими, під мідною блискучою оболонкою яких дрімала до певного часу велика сила життя (Цюпа, Назустріч.., 1958, 143); — Це не просто плями, а гігантські завихрення в газовій оболонці сонця (Руд., Остання шабля, 1959, 47).

2. анат. Покривна тканина окремих органів, частин організму. Під впливом переливання крові хворий на очах воскресає: шкіра і слизові оболонки рожевіють, охололі кінцівки зігріваються (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 288); Вчені дізнались, що слизова оболонка, яка вистеляє носову порожнину, має дуже складну будову (Наука.., 3, 1960, 43); Мяка оболонка мозку.

3. перен. Зовнішній вигляд, зовнішня форма чого-небудь, за якою криється певний внутрішній зміст. Всяка криза відкидає умовне, зриває зовнішні оболонки, відмітає віджиле.. (Ленін, 30, 1972, 49); Коли відкинути містичну оболонку поеми, то можна визнати, що образ демона — один із перших у російській літературі образів "зайвої людини" (Рильський, III, 1956, 205); Свідомість того, що вона необхідна для Річинських, розбурхала в ній приспану під оболонкою фальшивої покори владну вдачу (Вільде, Сестри.., 1958, 512).

4. техн. Захисні конструкції, покриття; сорочка. Каховські будівельники захистили гідротехнічні споруди від атмосферних і механічних руйнувань спеціальними бетонними плитами — оболонками (Наука.., 11, 1956, 6); Атомний реактор треба було оточити захисною оболонкою з металу і бетону (Рибак, Час.., 1960, 669).

5. діал. Шибка. А онде.. Козацька церква невеличка Стоїть з похиленим хрестом.. Оболонками старими, Моя мертвець очима Зеленими, позирає На світ, з домовини (Шевч., II, 1953, 24); Оддалеки блимає огник на селі з двох оболонок — то в одній хаті світиться на досвітках (Вовчок, І, 1955, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 550.