ОБО́РКА, и, ж. Смужка матерії, зібрана у складки чи зборки і пришита для оздоблення до сукні, сорочки, фартуха і т. ін. Найчастіше оборками прикрашають ажурні дитячі чепчики, шапочки, пелеринки (В’язання.., 1957, 45); Вона заплуталась у довгих оборках своєї нової спідниці, мало не впала (Чаб., Балкан, весна, 1960, 364); * Образно. За зеленою м’якою оборкою [берега] зеленіли городи, лисніли левади, біліли чепурненькі хатки (Н.-Лев., IV, 1956, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 550.