ОБОЮ́ДНИЙ, а, е, заст.
1. Обопільний, взаємний. Знов, значить, будуть і ті самі "обсуждения" з вимотуванням жил обоюдним (Л. Укр., V, 1956, 426).
2. поет. Обосічний. Може, зійдуть, і виростуть Ножі обоюдні, Розпанахають погане, Гниле серце, трудне (Шевч., І, 1951, 228); Аж от у натовпі, що сварку тяг марудно, З’явилась, ніби стовп, рапіра обоюдна (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 553.