ОБПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПА́РИТИ, рю, риш, док., перех. Те саме, що обшпа́рювати. Як нагрів [хлопець] окріп, як линув туди в діжку, — в ту, де піп сидить під вовною, — обпарив попа, а сам мерщій на поле (Укр.. казки, 1951, 383); Все життя працював [Василь], обпарив руку, а той Хаїм Рамлер, власник фабрики, навіть не хотів дати грошей на ліки (Ірчан, ІІ, 1958, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 554.