ОБПИ́ЛЮВАЧ1, а, ч., с. г.
1. Апарат для обпилювання рослин, зерна, грунту, водоймищ і т. ін. Для розпилювання отрут користуються спеціальними апаратами-обпилювачами (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 22); Старі бурячища і посіви завжди обкопуємо крайовими канавками, затруюємо їх гексахлораном з допомогою ручних обпилювачів (Колг. Укр., 3, 1958, 10).
2. рідко. Те саме, що запи́льник.
ОБПИ́ЛЮВАЧ2, а, ч. Той, хто обпилює (див. обпи́лювати21) що-небудь. Лікарі вказали у своєму висновку, що він може працювати черговим слюсарем, обпилювачем.., складальником дрібних деталей (Роб. газ., 27.III 1966, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 556.