ОБПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБПИСА́ТИ, и́шу, и́шеш, док., перех., рідко.
1. Покривати що-небудь написами по всій поверхні. Обписати книжку.
2. Писати про кого-небудь щось погане; осуджувати кого-небудь у письмовій формі. В тих листах обписували Радюка як небезпечну людину (Н.-Лев., І, 1956, 570); Вилив Порох у жалобі всю свою злість..: обписав, оцерклював старий ябеда панів Польських так, що аж сам трясся, читаючи Чіпці (Мирний, II, 1954, 275).
3. Те саме, що опи́сувати 1. — Бач, як ловко обписав, катюга, — осміхнувся собі Сопкін, розуміючи вже таємниці поетової творчості (Вас., І, 1959, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 556.