ОБРИ́ДА, и, ж. Почуття огиди, душевної неприязні до кого-, чого-небудь; відраза. Так, в догоду його міркуванням, вона.. з душевною обридою мусить виборювати місце, про яке хтось інший, може, тільки мріє… (Гончар, Тронка, 1963, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 565.