ОБРІ́ЗАТИСЯ, і́жуся, і́жешся, док., чим, на що і без додатка. Поранитися чим-небудь гострим, ріжучим. — Хіба ж у мене не було такого випадку, що кінь обрізався на косу і таку рану зробив, що хоч кулак закладай? (Тют., Вир, 1964, 318).
ОБРІЗА́ТИСЯ див. обрі́зуватися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 567.