ОБСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. тільки 3 ос. Обсипатися, обвалюватися, руйнуючись під дією яких-небудь сил (про земляні споруди, схили і т. ін.). Обсунулась стара гребля, Місток похилився (Рудан., Тв., 1956, 120).
2. перен., розм., рідко. Слабнучи, втрачаючи силу, повільно опускатися на що-небудь. Мої ноги безсилі держати вимотане, виболіле за ці всі дні душевних терзань тіло. Повільно обсуваюсь на землю… (Збан., Любов, 1957, 82).
3. тільки 3 ос., док., рідко. Ковзнути по поверхні чого-небудь. Лице його було.. бліде, а широка червона згоїна на лівому виску вказувала на місце, на якому обсунувся меч Свена (Оп., Іду.., 1958, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 588.