ОБТОРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обторочити. На столі та на численних столиках — скатертини, обторочені мереживом ручної роботи (Збан., Малин. дзвін, 1958, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 592.