ОБТОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТОРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех. Те саме, що оторо́чувати. Солонько дереться вище по стовпу, і його сердиті гаки скрегочуть по сосні, обторочуючи її рваними ранами (Гуц., Скупана.., 1965, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 592.