ОБТО́ЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. обто́чувати. Обточування на токарному верстаті виконується прямим і фасонним інструментом (Стол.-буд. справа, 1957, 163); Сила удару кожної піщинки [яку несе вітер] невелика, але внаслідок постійної дії вона в твердій породі виточує заглиблення, а в деяких випадках просвердлює камінь наскрізь.. Відбувається обточування і видування гірських порід (Фіз. геогр., 5, 1956, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 592.