ОБТРЯСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. обтря́с, ла́, ло́; док., перех., розм. Те саме, що обтруси́ти 1, 2. Потім ти зняла шапочку і обтрясла сніг (Л. Укр., III, 1952, 682); Вітер обсушить мокрі листочки.., обтрясе дрижачу сльозу ранньої роси (Кобр., Вибр., 1954, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 594.