ОБТЯ́ГНЕНИЙ, ОБТЯ́ГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обтягти́, обтягну́ти 1, 2. Звідти [з скриньки], перебираючи залізяччя, вийняв [дід Іван] плескатий шевський ніж, обтягнений ременем замість колодочки (Стельмах, І, 1962, 425); Обтягнуті оксамитом двері прочинились (Добр., Очак. розмир, 1965, 143); Алі, на своїх довгих ногах, тісно обтягнених жовтими ногавицями,.. високий і гнучкий, як молодий кипарис, здавався на тлі неба велетнем (Коцюб., І, 1955, 400); Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася — це були не руки, а обтягнені шкірою палички (Хижняк, Тамара, 1959, 206); Примруживши очі,.. побачив [ад’ютант] обтягнуту вузенькою спідничкою фігурку (Тют., Вир, 1964, 504).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 594.