ОБТІ́ЧНИК, а, ч., техн. Пристрій, що надає частинам машин і механізмів обтічної форми. Щоб запобігти пошкодженню кущів бавовнику колесами трактора, культиватор обладнано обтічниками (Механ. і електриф.., 1953, 95); З нього [берилію] виготовляють обтічники надзвукових літаків, носові частини ракет і керованих снарядів (Знання.., 1, 1973, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 592.