ОБХИ́ЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обхили́ти; // обхи́лено, безос. присудк. сл. З горба, де гіллям шовковиць Обхилено клубний дах, Розказує гучномовець, Що діється по світах (Вирган, В розп. літа, 1959, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 599.