ОБША́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБША́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Оглядаючи все, старанно шукати що-небудь. Обшарював очима двір Малопотоцький Казимир, щоб ваду де якусь знайти (Гонч., Вибр., 1959, 318); Звідки ж у цій нежилій хаті візьметься вода! Проте Оля кинулась обшарювати всі кутки, всі закапелки (Юхвід, Оля, 1959, 273); Два злодії в опівночі Костьол обкрадають; Обшарили всі скарбони, Святих обдирають (Рудан., Тв., 1956, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 605.