О́БШИР, у, ч.
1. Те саме, що про́стір. Одною з таких невідомих досі територій я вважаю нашу Карпатську Русь, тобто весь обшир Карпатських гір, заселений русинами (Фр., XVI, 1955, 312); Й почув я — моря обшир нездоланний заговорив до мене (Тич., Комунізму далі.., 1961, 41); Ми самі уперті, непохитні, Всіх стихій могутні королі, Понесемо в обшири всесвітні Благовістя нашої землі (Зеров, Вибр., 1966, 428).
2. рідко. Те саме, що о́бсяг 2. Обшир думання, скупість слова точного і міцного.. — всі ці риси характеризують обидві книги Миколи Бажана (Мал., Думки.., 1959, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 606.