ОБШМА́ГАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обшмага́ти. * Образно. Дивно було бачити цю польову, обшмагану вітрами жінку за таким незвичним для неї заняттям (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 607.