ОБШМУ́ЛЬГУВАТИ, ую, уєш і ОБШМУ́ГЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБШМУЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш і ОБШМУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., діал. Стирати, обтирати. Ялини старі, високі. Не одне покоління школярів обшмульгувало штаньми кору на них (Мушк., Чорний хліб, 1960, 16); Полудрабок обшмульгав жовтий сап’янець і зробив смугу через усю халяву й передок (Н.-Лев., II, 1956, 317); — Та ну його к бісу, — всі руки обшмугляв! — промовив чоловік з бородою, спускаючи руку з молотком (Гр., Без хліба, 1958, 148); * Образно. — До живого обшмульгали шию всякі хомути, — він вдарив себе по шиї, — нових не хочу! На волі хочу вік дожити! (Гончар, II, 1959, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 607.